Зовсім небагато залишилось до початку
виборчої кампанії 2012 року, хоча неофіційно
вона вже почалася.
Більшість людей намагається отримати
від цієї кампанії хоча б якусь користь
особисто для себе. А кампанія-це можливість
щось отримати від майбутніх кандидатів.
Це можуть бути продуктові набори,
мобільні телефони, відремонтовані
дороги чи встановлені вуличні ліхтарі,
матеріальні допомоги…. Значна частина
людей буде отримувати від партій і
кандидатів гроші за роботу у дільничних
виборчих комісіях, агітаторами, та ін..
Разом з тим вибір у народу невеликий.
Більшість політичних сил вже показали
себе перебуваючи у владі і навряд чи
зможуть щось запропонувати нове, особливо
коли бачиш одні й ті ж прізвища осіб,
які перед виборами змінюють політичну
партію лише заради того, щоб потрапити
до парламенту.
Як на мене, то це зовсім не дивує, адже
в суспільстві йде боротьба не ідеологій,
а фінансово-олігархічних груп за місце
«під сонцем», за збереження і примноження
своїх капіталів. Наявність чисельних
партій, які декларують соціалізм,
націоналізм, капіталізм чи лібералізм
вносять хаос у голови виборців, збільшують
кількість громадян які не довіряють
жодній з політичних сил чи жодному з
кандидатів.
Тим, хто розуміється на технологіях і
виборчих прийомах, зрозуміло, що вибор
серед партій невеликий: Партія Регіонів,
Фронтова Батьківщина, КПУ, Удар,
Свобода…мабуть і все. Все інше-це бонус
для переможців, то чи варто голосувати
за інші політичні сили ?
Невеликий вибір і серед депутатів –
мажоритарників. За діючим Законом
України «Про вибори народних депутатів
України» шанси потрапити до Верховної
Ради України кандидатів, які не мають
хоча б 1 млн.долярів для проведення
виборчої кампанії дорівнюють нулю, адже
провести агітаційну кампанію серед 170
тисяч виборців з 350-400 населених пунктів
за 3 місяці, в умовах жорсткого
адміністративного тиску, в умовах
інформаційної блокади неможливо.
Можна
зробити висновок, що серед партій і
кандидатів, знову будемо серед поганих
обирати не найгіршого. При всьому
критичному ставленні до таких кандидатів
треба обирати між професійністю і
некомпетентністю, між практиками і
популістами, між криміналом і
законослухнянісю. В парламенті не
потрібні спортсмени, артисти, бізнесмени
та люди, які не мають досвіду законотворчої
і господарчої роботи, а їх попередня
робота не була пов`язана
з вивченням законодавства хоча б у
певній галузі. Особливо небезпечними
народними депутатами є олігархи,
мільйонери і мільярдери для яких Верховна
Рада України і депутатський мандат є
засобом збільшення капіталів та ухилення
від відповідальності за порушення
Законів України у вигляді недоторканості.
За кого ж голосувати ? Якщо обирати
партію, яка може подолати 5 % бар`єр, то
хіба що "Свобода”, може хоч щось нове
внесе у діяльність парламенту.Навіть "Батьківщина" після об`єднання з Фронтом Змін вже не здається у майбутньому парламенті опозиційною, дивлячись, хто планує висуватись по мажоритарним округам.
Серед
мажоритарників не буду голосувати за
олігархів і великих бізнесменів, за тих
хто не вносив законопроектів чи пропускав
засідання парламенту, кандидатів у яких
немає досвіду господарської чи публічної
роботи, банкірів, власників холдингів
і корпорацій, не голосуватиму за тих,
хто не пов`язаний
з Слобожанщиною та тих за кого агітуватиме
нинішня влада. Обиратиму з вчених,
викладачів, людей які вже щось зробили
не лише для себе, а й для кожного
громадянина. Обиратиму людину, яка не
перейде певну межу і не продасть свої
принципи заради особистої вигоди.
І навіть будучи прихильником
чисто пропорційної системи виборів
починаю розуміти, що саме мажоритарні
кандидати можуть стати основою відновлення
парламентаризму і це не залежатиме від
їх партійності. У кожній партії є люди
за яких можна віддати свій голос, а у
близьких до серця партій є люди, які є
тимчасовими супутниками і "кинуть” у
будь-який час, реалізуючи власні інтереси.
| 
