Дуже багато говорилось напередодні
виборів Президента України і пізніше
стосовно реформи охорони здоров`я: про
якість медицини, доступність, професійний
рівень персоналу, покращення матеріальної
бази медичних установ тощо.
Були
затверджені Основні концептуальні
напрямки реформування. Планувалось
на законодавчому рівні затвердити
гарантований обсяг безоплатної
допомоги та перелік платних послуг, що
надаються у різних
рівнях медичних закладів. Також
планувалось визначити
державні стандарти
надання медичної допомоги і структурна
реорганізація галузі.
Після двох років
реформ у охороні здоров`я вже можна
констатувати їх провальні наслідки.
Фактично вся робота була направлена на
закриття дільничних лікарень з
стаціонарами, скороченням медичного
персоналу, віртуального створення
госпітальних округів, а в самій галузі
кардинальних змін не відбулося. Навпаки,
медицина втратила доступність, матеріальна
база медичних установ залишилась тією,
що створювалась за часів СРСР, виросла
плинність кваліфікованих кадрів.
Задекларована владою
реформа охорони здоров`я не що інше, як
просте скорочення медичних установ.
Головним аргументом влади у цих
скороченнях є відсутність належного
бюджетного фінансування делегованих
державою повноважень. Про якість і
доступність послуг установ охорони
здоров`я ніхто не думає.
Вказане скорочення
відбулось після прийнятого Бюджетного
Кодексу України, який набрав чинності
з 1 січня 2011 року. Цим
Кодексом у органів місцевого самоврядування
забрано право впливати на роботу медичних
установ на підпорядкованій території,
вирішувати їх долю «бути чи не бути»..
Для органів виконавчої влади,
голів РДА, які дуже далекі від простого
жителя навіть територіально, вирішення
питань закриття дільничних лікарень,
ліквідація відділень у Центральних
районних лікарнях – це лише показник,
реалізація якого дає право утриматись
на посаді.
За останні два
роки були закриті дільничні
лікарні у районах області :
Великобурлуцькому-Шипуватська ,
Нововодолазькому - Комінтернівська і
Старовірівська, Зміївському-Бірківська.
Саме у Бірках жителі самі будували
стаціонар, купували медичне обладнання,
яке забрали у район. У селищі Первомайський
де проживає 2600 жителів закрита сільська
мед амбулаторія сімейного лікаря з
пунктом невідкладної допомоги і залишився
лише фельдшерсько-акушерський пункт…
Постали питання про закриття дільничної
лікарні зі стаціонаром у Циркунах, пологове відділення у Дворічанському районі
та інших віддалених населених пунктах.
Економія невеликих бюджетних
коштів ніяк не вплинула на їх концентрацію
на ключових напрямах, підготовка
сімейних лікарів не проведена і не
проводиться, а дільничний лікар і
сімейний лікар мають зовсім різні
повноваження. Не вирішені також питання
матеріального забезпечення лікарів,
обладнання робочих місць сучасним
медичним обладнанням та забезпечення
лікарськими засобами, будівництва
типових медичних установ.
Вже сьогодні можна констатувати,
що помилковим було рішення влади та
осіб відповідальних за реформу охорони
здоров`я створення госпітальних округів,
куди після закриття стаціонарів входить
по декілька районів. Відсутність доріг
та організацій, які їх обслуговують,
транспортного сполучення віддаляє
вказану послугу від громадянина. Та
навіть, якщо людину і госпіталізували,
то проблем добратись близьким чи родичам,
щоб відвідати хворого не уникнути.
Значна частина спеціалізованих лікарень
у центрах госпітальних округів виконують
ті ж функції, що виконували центральні
районні лікарні. Не випадково більшість
людей не розуміють дій влади, а дуже
часто закриття медичних установ
супроводжується акціями протестів
проти наступу чиновників на права
громадян.
Реформування медичної
галузі треба було почати у взаємозв`язку
з реформою адмінтерустрою, адміністративною
реформою, з
перегляду фінансування і забезпечення
кваліфікованими кадрами медичних
установ. З кожним роком фінансування
охорони здоров`я погіршується, а заробітна
плата медиків одна з найнижчих в Україні.
І
наостанок: реформи, що впливають на
життя людей не можна проводити у відриві
з іншими чинниками, інакше матимемо те,
що маємо, але в гіршому виконанні.
Недовіра людей до медичної реформи
пов`язана
з їх нерозумінням того, що держава бажає
отримати в кінцевому результаті і
складається враження, що цього не знають
ні ініціатори, ні нинішні керманичі, що
цю реформу взялись реалізовувати.
| 
